Особливості закриття оклюдером Амплацера вторинного дефекту міжпередсердної перетинки

Частка дефекту міжпередсердної перетинки становить (ДМПП) 5-7% від усіх вроджених вад серця. Ця вада також становить близько третьої частини від ВВС, які діагностують у дорослому віці, у жінок вона зустрічається частіше ніж у чоловіків. Класифікація цієї вади залежить від анатомії та етіології дефекту, лікувальна тактика також залежить від його локалізації. На вторинний ДМПП або дефект овальної ямки припадає 75% з усіх ДМПП, він обумовлений недостатністю стінки в районі овальної ямки (центрально розташований дефект). Як правило цей дефект оточений обідком септальної тканини. На інші ДМПП припадає значно менший відсоток: на первинний - 15% з усіх ДМПП, на дефект венозного синуса - 10%, дефект коронарного синуса зустрічається дуже рідко. До недавнього часу єдиним методом лікування вторинного ДМПП був хірургічний. Зараз дана вада в усьому світі закривається переважно за допомогою оклюдерів ендоваскулярним шляхом, який є набагато кращим для пацієнта. Існує достатня кількість різноманітних пристроїв, якими закривають ДМПП черезшкірним методом. Частина з них вже мають лише історичне значення (напр. оклюдер Рашкінда). Інші періодично використовуються при тих чи інших видах ДМПП (Helex, Cardioseal/Starflex). Найбільшого розповсюдження в клінічній практиці набув оклюдер для закриття ДМПП Амплатцера (AMPLATZER Septal Occluder), завдяки своїй універсальності, відносній легкості імплантування і малій кількості ускладнень. За 14 років його було вдало встановлено 300000 пацієнтам, з розміром вторинного ДМПП від 6 до 36 мм., з загальним відсотком ускладнень 0,02.

Метою даної роботи є вивчити особливості закриття вторинного ДМПП різних морфологічних варіантів оклюдером Амплацера.